Письмо на пергаменті. 

Свою назву матеріал отримав від міста Пергам (у Туреччині), де у 2-му столітті до нашої ери був вперше застосований.

Пергамент – це вид необробленої шкіри. Матеріал для письма готували з овечої чи козлячої шкіри.

Новий матеріал для письма виявився значно кращим за папірус та віск. Його можна було різати, згинати, складати в зошити, зшивати в книги.

На відміну від папірусу, добре вичинені шкіри тварин давали можливість відтворювати тексти й малюнки кращої якості з обох боків.

Ще одна перевага пергаменту – його довговічність. Щоб листи не скручувалися, зошити зшивали і вкладали у дерев’яні палітурки, обтягнені шкірою. У такому вигляді вони були схожі до книги, яка є зараз. Така книга була великою і дуже важкою, а також дорогою і цінною.

Книги з пергаменту були тонкими, легкими, міцними, але дуже дорогими. Пергаментна книжка вважалася цілим багатством, яке передавалося в спадщину від батька до сина. Особливо цінні книжки приковували ланцюжком до стіни. Писали на пергаменті аж до кінця 15-го століття.