постійно зміцнювати в дитині впевненість у собі , у власних силах;
не перехвалювати дитину, але і не забувати заохочувати її, коли вона на це заслуговує. Пам’ятайте, що похвала так само, як і покарання, має бути співвіднесена з вчинком;
не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (тим, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра);
не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй не під силу. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого;
уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити усе, що їй заманеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна і чого не можна, узгодьте це з усіма членами родини;
не карайте дитину поспішно, не розібравшись, покарання має бути справедливим. Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу, приниження, незадоволення через несправедливість;
приділіть дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Нехай ваша дитина щохвилини відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтесь приголубити і пожаліти. Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас.
ПАМ’ЯТАЙТЕ:
якщо дитину постійно критикують , вона вчиться ненавидіти;
якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною;
якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою;
якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
якщо дитина росте в докорах, вона житиме з постійним «комплексом провини»;
якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
якщо дитина росте в чемності, вона вчиться бути справедливою;
якщо дитина росте у безпеці, вона вчиться довіряти людям;
якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі та бути ЩАСЛИВОЮ!